Православне розуміння посту |
Written by Андрій Головков Розуміння посту і відношення до нього в нашому суспільстві, яке декларує себе як християнське, є неоднозначним – від повного відкидання, до наділення його магічними властивостями. Багато з тих, хто називає себе християнами не приймають цієї древньої практики. Насамперед це стосується представників протестантських деномінацій. Вони мотивують свою відмову від дотримання посту небажанням нашкодити власному здоров`ю, проте причини цього неприйняття набагато глибші і криються в спотворені сотеріології (вчення про спасіння).
Саме вихованню сили волі і служить такий древній засіб як піст. Ми бачимо, що піст був важливим для людини ще до гріхопадіння, а після того, як зло заразило людину, він є просто життєво необхідним. Багато християн, можливо навіть на рівні підсвідомому, розуміють необхідність посту, проте не всі правильно його використовують, а іноді просто спотворюють його призначення. Призначення посту – полягає у відновленні людини, у лікуванні від зла, у вихованні доброї волі людини. Цей процес є не простим і вимагає певних зусиль від людини, насамперед щирого бажання змінитися. Деякі з християн наштовхуючись на перешкоди власної слабкості не бажають зробити над собою зусилля й дотримуються посту поверхнево, проявляючи лукавство. В такому випадку піст, який повинен провадити людину до спасіння, стає приводом до загибелі. Щоб уникнути такої небезпеки, до посту слід підходити з щирістю і обережністю. Для людини непідготовленої здається немислимим дотриматися всіх вимог православної традиції посту, проте не слід лякатися, а закликати на допомогу Бога і власний життєвий досвід. Варто пригадати початок власного життя, коли для нас недосяжними були прості речі: ми не вміли ходити, розмовляти, читати й писати й багато чого іншого, але людина здатна вчитися, це саме стосується і практики посту. Іншою поширеною небезпекою, яка спотворює суть посту є нерозуміння того, що піст є лікувальним засобом для людини і не може бути «жертвою Богу», як деякі неправильно розуміють. Бог не потребує від нас таких жертв, а через піст ми лише вдосконалюємося і наближаємось до Творця. Небезпека, від розуміння посту як «жертви», криється у розвитку марнославства. Людина, яка постить лише для того, щоб «догодити» Богу починає відчувати неправдиву і згубну «святість». Сприймаючи піст як лікувальний процес
для душі і тіла, християнин повинен визначитися з власними «хворобами»,
тому піст без покаяння є немислимим. Просте утримання від деяких видів
їжі є дієтою і нічим іншим. Можливо така дієта і покращить стан тіла,
але належного «оздоровлення» людині, не принесе. Майже всі тілесні
хвороби людини є наслідком пристрастей, тобто хвороб «духовного» плану,
тому оздоровлення людини слід починати саме з них. Пристрасті людини
подібні до жаринок, які тліють в плоті і при створені певних умов,
особливо коли людина веде нестриманий спосіб життя, ці вогники
розгораються до величезних багать, які спопеляють людину з середини.
Напевно кожна людина відчувала при хворобах, особливо простудних, жар в
своєму тілі. Цей стан, коли від підвищеної температури, все тіло стає
слабким і розум перебуває ніби в тумані, подібний до стану людини котра
палає пристрастю. Така людина не може тверезо мислити і повноцінно
керувати своїми вчинками. Єдиний спосіб вгамувати пристрасний вогонь це
стримувати себе. Як вогнище без хмизу поступово гасне, так і пристрасть
без потакання їй вгасає. Під час посту Церква закликає своїх вірних найперше до стримання, проте одного стримання від гріховних проявів, для користі людини є замало. Стримуючи в собі гріховне, християнин повинен розвивати і збагачувати в собі почуття милосердя і любові до ближнього. «Усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.» (Еф. 4. 31-32) – повчає нас апостол Павло. Піст це той час коли ми повинні нарешті здійснити свої добрі наміри і вже не відкладати їх надалі, це час віддавання боргів духовних, боргів пошани батькам і рідним, боргів любові ближньому. Піст це час тяжкої праці над собою. Християнин повинен проаналізувати свої почуття, бажання і мрії, тому що пусті і гріховні мрії ведуть нас на шлях загибелі. Пригнічуючи свою плоть людина підносить свій дух, і кожне зусилля, кожна перемога над похотями наближає нас до Бога. прот. Леонтій Никитенко |