— Свято Водохреща, як його називають в народі, або свято Богоявлення, чи Хрещення Господнього, — розповідає о. Євстратій, — має дуже велике значення для кожного християнина. Це свято називається Богоявленням, тому що в цей день вперше Бог явився людям відразу у трьох особах: вся Пресвята Трійця явила Себе людям – Син Божий прийшов на річку Йордан, щоб христитися від Іоанна, Отець засвідчив Його синівство Своїм голосом, сказавши „це Син Мій улюблений, Його слухайте”, а Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Нього. Від цього дня починається відкрите служіння Ісуса Христа і Його проповідь. Бо до цього часу Він не проповідував і очікував того моменту, коли має це зробити за волею Свого Небесного Отця.

 

В цьому дні з’єднуються декілька аспектів, важливих для духовного життя кожної віруючої людини. В першу чергу, це те що Бог явив Себе Сам, як Трійцю, засвідчивши, що Він є Єдиний, але в трьох Особах. По-друге, Господь особисто засвідчує синівство Ісуса Христа, що Він є Його Син Улюблений і що ми маємо слухати Його слова і виконувати їх, що Сам Отець Небесний послав Його до людей, щоб спасти їх.

 

Також в цей день відбувається освячення фізичної основи всього живого на землі – води. Тому що без води життєві процеси на землі практично неможливі. Людина, тварина, рослина, найдрібніші живі істоти – всі так чи інакше, послуговуються водою, як хімічною сполукою, і тому справедливо її називають фізичною основою земного життя. І ось в церковних піснеспівах в цей день проголошується освячення „вод єства”, тобто вся водна стихія освячується Ісусом Христом на свідчення того, що Він, як Спаситель, прийшов спасти не тільки саму людину, але все творіння – весь світ. Бо як все творіння земне через гріх Адамів почало страждати і мучитись і Сам Господь, коли виганяв його з Раю, промовив: „через гріх твій проклята земля”, то таким чином через другого Адама – Ісуса Христа приходить благословення не тільки для людей, але і для усього світу – всієї природи. Саме тому ще в Старому Завіті було встановлено, що очищення кожної людини має відбувається через воду. Якщо людина ставала духовно нечистою, то вона мала омитися і через цю дію очиститися. Очищення також відбувається через окроплення водою. Все це було прообразом хрещення.

 

— Спаситель, як Син Божий, не мав гріха і Йому не потрібно було очищення. Чому ж тоді і Він хрестився в річці Йордан?

 

— Хрещення Господа нашого Ісуса Христа – є прообразом хрещення для кожного з нас. Так, Йому не потрібно було христитися на відпущення гріхів, бо Він Сам ніякого гріха не вчинив. І тому Іоанн Хреститель дивується і говорить: „Господи, я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до Мене?”, а Спаситель відповідає: „Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність”.

 

Для нас хрещення – це друге народження. За словами Спасителя той, хто не народиться від води і Духа, той не може увійти в Царство Небесне. У самому чині таїнства хрещення, коли читаються молитви, то серед цих молитов згадується про те, що хрещення – це подоба смерті і воскресіння. Хрещення за канонами, за традиціями має відбуватися через занурення. В давнину це був повсюдний звичай, який зараз використовується менше. Це не означає, що через поливання чи окроплення водою таїнство хрещення не відбувається. Бо, власне, це є символом, а хрестить не вода, а Сам Господь Духом Своїм. Але саме занурення символізує – смерть. Коли людина повністю занурюється у воду, вона символічно помирає для цього світу, а коли знову виходить з води, вона оживає, воскресає для життя вічного.

 

— Цей день урочисто святкується Церквою. В чому особливе значення цього свята? Що означає прийняття таїнства хрещення для кожного з нас? Чому освячується вода?

 

— Хрещення омиває первородний гріх. Первородний гріх – це не наша спокута того гріха, який вчинив Адам, але та, можна сказати, спадкова гріховна хвороба – потенційна схильність до гріха, яка, подібно генетичним вадам, через нашу єдність з Адамом, передається від покоління до покоління. І не може від нечистого народитися чисте. І от оцю вроджену схильність хрещення змиває. Закладається фундамент нового життя нової особистості. Коли людина охрещується, вона стає новою, чистою від гріха. І вже диявол не має над нею абсолютної влади, але тільки ту, яку людина сама дає йому. Ось чому цей день такий важливий для нас, християн.

 

Ми в цей день отримали одкровення про троїчність Божества, впевнилися через Боже одкровення в синівстві Ісуса Христа, в цей день освятилося єство вод, цей день поклав початок спасительній проповіді Господа нашого Ісуса Христа – тому цей день так урочисто святкується. В цей день освячується вода в джерелах, колодязях, якихось ємностях. І люди цю воду дуже шанують і зберігають. І те, що цей день дійсно благословенний, засвідчується чудом, яке повторюється вже сотні років. Ще в требнику Петра Могили, який жив в першій половині ХVІІ століття, ми знаходимо описи тих чудес, які відбувалися з йорданською чи хрещенською водою. Вона залишається, незалежно від того де набрана, з добрими властивостями дуже тривалий час. Є випадки, коли така вода зберігається і п’ять, і вісім, і навіть 10 років. Це також залежить від способу духовного життя, яке ведуть люди в тому домі чи в тій родині, де ця вода зберігається. І тому в цей день люди приходять набрати води, щоби освятитися нею, покропити своє житло, зберегти цю воду до наступного Водохреща. Є багато тих, хто навіть омиваються в цей день у водоймищах. І я знаю з досвіду своїх знайомих, що це не викликає ніяких захворювань, навіть при тому, що люди не мають якоїсь особливої підготовки загартування, а просто саме в цей день у них виникає бажання омитися у хрещенській воді. Вони не відчувають не тільки ніякого погіршення здоров`я, а навпаки його покращення.

 

Свято Водохреща завершує цикл свят – святих днів або святок, які починаються від Різдва. Це не випадково, тому що в давнину ці два свята – свято народження Ісуса Христа і свято Богоявлення, хрещення Спасителя в річці Йордан відзначалися в один день під назвою Феофанія (Богоявлення). Але вже в ті давні часи, через те, що з`явилися єретики, які проповідували, що Ісус Христос народився як звичайна людина, а Божество на Нього зійшло під час хрещення, було вирішено ці два свята розділити в часі. Святкування Різдва було перенесено на 25 грудня за старим стилем, а святкування Феофанії (Богоявлення) залишилося 6-го січня за старим стилем, як воно святкується і зараз. Наприклад, Вірменська Церква, яка після Третього Вселенського Собору є самостійною, але зберігає дуже давні традиції і звичаї, не святкує два окремих свята. Тому і чини Богослужіння дуже подібні у свято Різдва і Богоявлення, і весь цей час вважається днями святими.

 

Ми вшановуємо ці дні як такі, які наближають нас до Бога, нагадуючи нам про наші християнські обов’язки. Після їх завершення ми з нетерпінням чекаємо часу, коли знову через рік в наші домівки прийде радість свята Різдва, свята святого Василія, радість свята Богоявлення.