Українська Православна Церква Київський Патріархат

“ КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ”....

Mon, 19 Jul 2010 00:00:00 -0400

Українська Православна Церква
Св.Вмч.Юрія Переможця
Київського Патріархату

щиро запрошуе українську громаду та всіх бажаючих на парафіяльне родинне свято:

“ КОЗАЦЬКОМУ РОДУ
НЕМА ПЕРЕВОДУ”....

Свято відбудеться у
неділю 15 серпня, 2010
Початок свята о 12 годині дня за адресою:

St. George Ukrainian Orthodox Church
506 Mc Henry Road
Wheeling, Childerly Park IL 60090

читайте програму - притисніть тут

Заява Священного Синоду

Mon, 26 Jul 2010 00:00:00 -0400

Української Православної Церкви Київського Патріархату
з приводу останніх рішень РПЦ щодо церковної ситуації в Україні

Священний Синод УПЦ Київського Патріархату з сумом відзначає, що на фоні зрушень у справі подоланні церковного розділення в Україні, які сталися внаслідок діяльності робочих груп Київського Патріархату та УПЦ (МП) з підготовки до діалогу, позиція, зайнята Священним Синодом РПЦ на своєму засіданні 26 липня 2010 р. щодо церковної ситуації в Україні, є неконструктивною. У своєму «Зверненні» Синод РПЦ фактично повторив ту безплідну риторику, яку Московський Патріархат проголошував щодо церковної ситуації в Україні 10-15 років тому – так, ніби за ці роки нічого не змінилося, а її безперспективність не стала очевидною.

І. Особливо наголошуємо, що за своєю суттю згадане «Звернення» не має жодного стосунку до Київського Патріархату. Він, як Помісна Українська Православна Церква, є невід’ємною частиною Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви – незважаючи на те, що РПЦ та деякі однодумні з нею Церкви цього поки що не визнають.

Відповідально стверджуємо, що в Україні немає церковного розколу, а має місце лише поділ за ознакою юрисдикції (підлеглості). Тому всі слова Священного Писання, канонів, Святих Отців та інші думки і твердження, які Православна Церква використовує щодо церковних розколів, до Київського Патріархату за своєю суттю не мають жодного відношення. Вважаючи Київський Патріархат «розколом», керівництво Російської Церкви маніпулює свідомістю віруючих, вводячи їх і все суспільство в оману.

Згідно з 1 правилом святого Василія Великого розколом іменується розділення в думках про деякі предмети церковні та через питання, що допускають вилікування. Прикладом розколу святитель називає вчення про покаяння, відмінне від православного (розкол кафарів, тобто так званих чистих, які вчили, що після хрещення неможливе покаяння для тих, хто згрішив смертним гріхом, наприклад – відрікся від Христа). Сучасними прикладами розколів можна назвати розділення з приводу вживання церковних обрядів (старообрядницький розкол) чи з приводу проведення реформ церковного життя (обновленський розкол).

У Київському Патріархаті немає жодних відмінностей від всієї повноти Православної Церкви ані у віровченні, ані у звершенні таїнств й інших богослужінь, ані у практиці застосування норм канонічного права. Усі протилежні твердження супротивників Київського Патріархату з цього приводу є голослівними або заснованими на слабкій аргументації. Підтвердженням цього є просте порівняння Київського Патріархату з вищеназваними розколами.

ІІ. В історії Церкви не раз траплялися випадки церковного розділення, які сучасники вважали розколом і навіть єрессю, але з плином часу вони були оцінені інакше. Наприклад, розділення Константинопольської Церкви, викликане суперечками між послідовниками патріархів Ігнатія і Фотія, кожен з яких був непримиренним супротивником іншого, але які обидва причислені до лику святих. В новий час десятки років Московська патріархія «карловацьким розколом» іменувала Російська Православну Церкву Закордоном, але нині минулі взаємовідносини між ними названі «трагічним розділенням».

Переважна більшість випадків проголошення автокефалії Помісних Церков у ХІХ – ХХ століттях також супроводжувалася виголошенням «анафем» або іншими покараннями щодо новоутворених Церков. Але з роками «анафеми» і «схизми» забувалися, і колись розділені Церкви відновлювали молитовне та канонічне спілкування на основі взаємного визнання ієрархії й таїнств, а також статусу автокефалії. Саме такий випадок має місце і в Україні. Тому ми бачимо у віддані забуттю нинішніх суперечок та визнанні автокефалії Помісної Української Православної Церкви єдиний можливий та прийнятний шлях подолання церковного розділення в Україні.

ІІІ. Яскравим прикладом маніпуляції свідомістю віруючих є наведення у згаданому «Зверненні» Синоду РПЦ вирваних з контексту слів з 1 правила святого Василія Великого. У цьому синодальному документі не наводяться слова, якими сам святитель докладно характеризує відмінності єресі, розколу і самочинного зібрання. Але за його судження видається історичне посилання на думки «древніх» Кіпріана та Фірміліана. Однак з тексту правила видно, що ці думки «древніх» заперечуються «рішучою» думкою і практикою Асійських єпископів. І сам святитель Василій, сприймаючи хрещення розкольників, схиляється до іншої думки, ніж «древні», та стверджує іншу практику, ніж вони.

Процитувавши слова правила, вигідні для нинішньої позиції Московського Патріархату, Синод РПЦ не цитує інших місць з цього ж правила, наприклад, твердження, що «від початку колишнім Отцям угодно було … хрещення розкольників, як ще не далеких Церкви, приймати», яке святитель вдруге повторює нижче. Такі маніпуляції свідчать, що нинішній склад Священного Синоду РПЦ у своїх судженнях щодо церковної ситуації в Україні не здатний бути авторитетним та безстороннім тлумачем канонів і настанов Церкви.

Звинувачуючи інших у різноманітних порушеннях, Московський Патріарх та очолюваний ним Синод, як і єпископат Московського Патріархату, досі виявляють богословську неспроможність, за три роки так і не давши відповідь на важливе богословське і канонічне питання, поставлене тричі в зверненнях до них: на яких підставах в Московському Патріархаті практикою «повторного хрещення» охрещених у Київському Патріархаті порушуються Символ Віри та інші догмати Церкви, церковні канони та спотворюється традиція церковного життя? Без відповіді залишилося це питання і у згаданому «Зверненні», яке прикриває небажання відповідати розмірковуваннями про «різноманітні шляхи дії Божественної благодаті».

Як можуть вважатися богословськими авторитетами ті, хто протягом трьох років не здатен аргументовано відповісти на важливе питання церковного життя? Воістину, вони подібні до тих книжників і фарисеїв, які у відповідь на питання Спасителя про те, звідки було хрещення Іоаннове, від Бога чи від людей, своє лукавство сховали за словами: «Не знаємо» (Мф. 21:27).

IV. З виступів та заяв керівників Московського патріархії під час цьогорічного візиту глави РПЦ в Україну стає зрозумілим, що вони не бажають конструктивного діалогу з метою подолання розділення Української Церкви, а бажають, під приводом «зміни політичних обставин», розпочати систематичне руйнування Київського Патріархату, намагаючись залучити до цієї справи українську владу. Висловлюються побажання до влади «зняти Київський Патріархат з реєстрації» та застосувати до нього інші репресивні заходи. До нас вже починає надходити інформація про посилення активності в цьому напрямку представників Московського Патріархату в різних регіонах України.

Заявляємо, що схиляння у будь-якій формі держави чи її окремих представників до порушення Конституції та законів України, обмеження права на свободу совісті й віросповідання, інших незаконних дій щодо Київського Патріархату є роздмухуванням вогнища міжконфесійного та суспільного протистояння. Висловлюємо сподівання на те, що держава буде незмінно давати відсіч таким посяганням на основи конституційного ладу, права громадян України, суспільні мир і злагоду.

Бачимо також, що Московська патріархія має намір посилити свою активність у пошуках серед єпископату і духовенства Київського Патріархату таких осіб, які би зрадили Помісну Православну Українську Церкву та «з покаянням» перейшли до Московського Патріархату. За це їм готові пообіцяти «канонічні хіротонії», в т.ч. й проведені таємно.

Така діяльність не є новою, але вона завжди залишалася безплідною – починаючи від зради колишнього митрополита Антонія (Масендича) і закінчуючи зрадою колишнього архієпископа Юрія (Юрчика). На прикладі своєї попередньої діяльності з пошуків готових на «унію» з РПЦ, представники Московської патріархії мають переконатися, що цей шлях – безперспективний. Бо якщо хто в минулі роки і відходив від Київського Патріархату, то не у пошуках «канонічності», а через особисті конфлікти, незадоволені амбіції чи аморальну поведінку.

V. Зі словами особливої перестороги звертаємося до тих, кого представники Московської Церкви лукавими нашіптуваннями схилятимуть до «канонічних хіротоній». Знайте, що відречення від сану, прийнятого в Київському Патріархаті та прийняття «канонічного рукоположення» в Московському Патріархаті є відреченням від Самого Христа, Який через Таїнство поставляє священство, та хулою на Духа Святого, Який подає благодатний дар для звершення священнослужіння.

Хоча до цього часу подібні випадки були поодинокими, нам належить турбуватися навіть і про одну душу. А тому попереджаємо: той, хто наважився би в Московському Патріархаті приймати «хіротонію», бувши вже рукоположеним у Київському Патріархаті, такою дією відречеться від Спасителя, Тіло і Кров Якого неодноразово приймав і подавав іншим у Таїнстві Євхаристії. За це такий хоча і може на якийсь час бути обласканий синами віку цього, на Страшному Суді дасть відповідь перед Богом і отримає засудження з тими, хто зрадив Христа. 68 Апостольське правило свідчить: «Якщо хто єпископ, або пресвітер, або диякон, прийме від кого-небудь друге рукоположення: нехай буде вивержений від священного чина, і він, і той, хто рукоположив: тільки якщо достеменно відомо буде, що від єретиків має рукоположення». Київський Патріархат ніхто і ніколи обґрунтовано не викрив у жодній єресі, а тому кожен, хто зважився би приймати від Московського Патріархату «канонічну хіротонію», маючи рукоположення в Київському Патріархаті, підпадає під суворе визначення цього правила.

Перед новими проявами агресії з боку керівництва Московської патріархії щодо Української Церкви ми закликаємо всіх наших вірних, духовенство і єпископат до згуртування в єдності навколо Київського Патріархату, який є Помісною частиною Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Ми віримо і переконані, що Бог, Який допомагав нам розбудовувати Помісну Православну Українську Церкву, збереже її у нинішніх бурхливих обставинах, як зберігав її в минулі роки. Ми й надалі сподіваємося на початок конструктивного діалогу з УПЦ (МП) та маємо робити все, від нас залежить, для досягнення в Україні єдності православ’я навколо єдиного Глави Церкви Христа Спасителя і Київського Патріаршого престолу.

Закликаємо на наших вірних і весь український народ Боже благословення!

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ КРИВОРІЗЬКИЙ І НІКОПОЛЬСЬКИЙ АДРІАН

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ЄВСЕВІЙ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ І БУКОВИНСЬКИЙ ДАНИЛО

АРХИЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХИЄПИСКОП БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

ЄПИСКОП СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ І КРИМСЬКИЙ КЛИМЕНТ

ЄПИСКОП ВІННИЦЬКИЙ І БРАЦЛАВСЬКИЙ ОНУФРІЙ

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ

Mon, 26 Jul 2010 00:00:00 -0400

27-28 липня 2010 р., в день пам’яті святого рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, Українська Церква відзначатиме річницю Хрещення Київської Руси-України.

З цієї нагоди у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі (булв. Шевченка, 20), відбудуться урочисті богослужіння.

27 липня з 17.00 – Всенічне бдіння

28 липня з 10.00 – Божественна літургія

Богослужіння очолить Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ

у співслужінні єпископату і духовенства Київського Патріархату.

По завершенні літургії (після 12.00) від Володимирського собору до пам’ятника святому Володимиру відбудеться ХРЕСНИЙ ХІД

Запрошуємо взяти участь у богослужінні та Хресному ході всіх

- кому не байдужа доля Українського Православ’я,

- хто хоче бачити в Україні єдину Помісну Православну Церкву,

- хто не згідний з тим, що Україна – це «Малороссия», а Київ – «южная столица русского православия».

Київ – наш другий Єрусалим, Дніпро – український Йордан, Володимир – наш Великий князь і Хреститель!

КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ – ПОМІСНА УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА!

Твоя особиста участь і молитва – важливий внесок у розбудову Православної Української Церкви і незалежної Української Держави.

Пам’ятай слова великого Гетьмана: «А за віру – хоч умріте! І вольностей бороніте!»

Оргкомітет

Відбулося засідання Священного Синоду

Sun, 25 Jul 2010 00:00:00 -0400

Tuesday, 27 July 2010 16:27

27 липня 2010 р. під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.

Засідання розпочалося з літії за упокій душ спочилих архієреїв – митрополита Андрія (Горака) та архієпископа Феодосія (Пецини).

У зв’язку зі смертю митрополита Львівського і Сокальського Андрія Синод призначив на овдовілу кафедру митрополита Димитрія (Рудюка), звільнивши його від керівництва Переяслав-Хмельницькою і Бориспільською єпархією та Київською православною богословською академією. Митрополит Димитрій залишився головою Учбового комітету та постійним членом Священного Синоду.

Єпископом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським та ректором КПБА призначений єпископ Епіфаній (Думенко), вікарій Київської єпархії. Також єпископ Епіфаній обраний постійним членом Священного Синоду за посадою. Вікарієм Київської єпархії єпископом Вишгородським обраний намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря архімандрит Агапіт (Гуменюк).

У зв’язку зі звільненням посади секретаря Священного Синоду, яку дотепер обіймав покійний митрополит Андрій (Горак), вирішено призначити на цю посаду єпископа Васильківського Євстратія, вікарія Київської єпархії (без членства у Синоді).

Синод благословив відкриття монастирів: чоловічого - у Дрогобицькій , жіночих - у Полтавській та Чернівецько-Кіцманській єпархіях.

Прохання преосвященного архієпископа Луцького і Волинського Михаїла про підвищення Волинської духовної семінарії до статусу академії передане в Учбовий комітет для вивчення і доповіді на наступному засіданні Синоду.

Священний Синод заслухав інформацію про підсумки розгляду Священним Синодом РПЦ на засіданні 26 липня 2010 р. релігійної ситуації в Україні. Після обговорення Синод прийняв відповідну Заяву та висловив жаль з приводу неконструктивної позиції, яку зайняв Священний Синод РПЦ щодо церковної ситуації в Україні.

Враховуючи широке шанування в Україні святителя Луки Кримського (Войно-Ясенецького), Синод благословив включення дня його пам’яті (29 травня ст.ст./11 червня н.ст.) до місяцеслова.

З нагоди 15-ліття інтронізації Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Синод вирішив скликати 22 жовтня 2010 р. в м. Києві Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.

На цьому засідання було завершене.

Прес-центр Київської Патріархії :: Церква.info

День Батька у св. Юрія

Mon, 21 Jun 2010 00:00:00 -0400

НИЗЬКИЙ УКЛІН ВАМ ЛЮБИЙ БАТЬКУ!

Чудовим і прекрасним днем видалася минула неділя воістину благословенним днем, і не дивнго ажде саме в цю неділю американська спільнота, і не тільки, святкувала День Батька. Долучилася до цього свята і украінська громада Чікаго. І хоч на нашій Україні це свято припадае в вересні, то тут ми його святкували в третю неділю червня.

Надзвичайно святково вшанували свято батька парафіяни та прихожани церкви Св.Юрія Переможця Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ще за довго до Богослужіння біля церкви, було чути святкові вітання парафіян оден одного та вітання мужчинам, нашим дорогим татусям.

І згадалися мимоволі часи дитинства як нас голубила матуся і дарував щиру усмішку татусь....хто його мав а хто ні.......алеж тато завжди зашиться татом. Тому і пригадалися слова із драматичного твору.....і сказала стиха мати тихо діти, бо йде тато.....

Рівно о 9 -ій ранку задзвонили церковні дзвони і почалася Служба Божа за якою всі ми молилися Богові віддіючи Йому щиру подяку за наших батьків за те що виховали, дали путівку в життя і як птахів пустили в широкий світ. В новоприбу лихприхожан блищали сльози на очах адже кожен із них залишив вдома частину свого серця батьків. Яскраво охаректиризував образ батька в своїй проповіді настоятель отець Микола, привівши приклад Святого письма і постійну опіку за нас грішних Небесного Отця.Так само по закінченні Богослужіння отець звернувся до імениників привітав іх із святом бажаючи всіх благ та гараздів від Господа Бога.

А при цілуванні Хреста вручив кожному зокрема по букетові червоних троянд. Поскільки на Україні в цей день шанували День Медика то отець вітав також із професійним святом голову парафії пана Дмитра Костюка, та парафіянку паню Ірину. Гарним дарунком для парафіян була присутність найстаршої парафіянки пані Людмили Боровської, адже вона цього дня справляла свої уродини тож як годиться із привітанням звернувся до пані Людмили отець Микола подякувавши чудовому сопрану за прекрасний голос, щире серце і дезкорисливу дущу, яку своею працею ,жеpтовністю вона вкладае в розбудову парафії вручивши іменниці Святу просфору і букет квітів. Гарний сюрприз піднесли священику сестриці, як духовного батька чудовою корзиною квітів від імені сестриць оцця Миколу привітала скарбник пані Валя Вишневська. А заключним акордом свята був прекрасний обід який приготували берегині домашнього вогнища наше сестрицтво. Приемне спілкування, усмішки, жарти все це говорило про чудову християнську сім”ю яку зібрав під дах убогої церковці сам Господь Бог. Хочу занести щиру подяку нашим дівчатам за їхні золоті руки і щиру працю на свято: Василині Костюк, Юлії Волочій, Валентині Вишневській, Марії Панівник, Марії Павук. Хай множиться Ваша праця земними дарами і Божим благословінням. Закінчилося свято спільною подячною молитвою та Святковим Многоліттям!

Ігор Чубатий , парафіянин учасник церковного хору.